ДумкаНатяк долі щодо того, буцім ти є щасливим володарем «золотої акції», на багатьох діє наркотично: людина втрачає зв`язок з реальністю, не зважає на очевидне і патологічно вірить в нездійсненне. Чи варто дивуватися, що далеко не кожному вдається гідно вийти з перипетій, зумовлених для них нещасливою «золотою акцією».
За наслідками нинішніх парламентських виборів місію улюбленця долі та володаря «золотої акції» почали на себе приміряти деякі представники нашоукраїнського залаштуння. Народ сприйняв це насторожено – мовляв, навіщо це їм: адже вони і так в повному шоколаді – незалежно від результатів виборів, все одно одержують 50% виконавчої влади.
Але для певного типу політиків влади ніколи не буває достатньо. Чому б, наприклад, окрім половини Кабміну додатково не відрубати собі МВС, а заразом і всі губернаторські посади?
У припадку хворобливої ейфорії деякі нашоукраїнці випускають з уваги можливі небезпеки, так би мовити, ожеледь «золотої акції». Наприклад, явно переоцінюється авторитет Президента, а тому і робляться хибні висновки з модельованих ситуацій. Зокрема, припускається, що будь-яка ініціатива Ющенка в питанні формування парламентсько-урядової більшості пройде легко і просто. Насправді ж, якщо голова держави схилиться у бік коаліції з Партією регіонів ймовірнішим видається розкол НУ–НС. Причому розкол цей буде зовсім не паритетним: можу припустити, що з Президентом залишиться не більше чверті нардепів. Це, в свою чергу, може дуже погано позначитися на репутації Ющенка і на його політичному майбутньому.
До речі, про майбутнє: очікування президентських виборів додатково вплинуло на неадекватність деякої частини оточення Ющенка. Ця частина розглядає Тимошенко як основну перешкоду на шляху до його другої каденції. Але оскільки говорити вголос про це не прийнято, то було вирішено перекласти цю місію на новообраного депутата Кріля, який виявив нечувану «принциповість»: мовляв, проголосую тільки за ту кандидатуру прем`єра, яка публічно відхреститься від своїх президентських амбіцій.
Чи варто уточнювати, що йдеться про Тимошенко.
Але чому вона досі на це не відреагувала? Можливо, вважає, що Кріль їй не рівня, і реагувати на кожну таку ініціативу – просто несолідно. Але якщо «принциповість» Кріля раптом знайде статус позиції Президента або хоч би значної частини НУ–НС, то, думаю, Тимошенко зобов`язана відреагувати. А саме – дати згоду не балотуватися на посаду Президента за симетричної умови: якщо їй буде гарантовано комфортне перебування на посаді прем`єр-міністра. Якщо хтось скаже, що це несправедливо, то, як казав Остап Бендер, хай першим кине в мене камінь.
Друга причина дивних поведінкових реакцій деяких представників НУ–НС зумовлена строкатим симбіозом політичних ревнощів, ірраціональних образ і бажання тримати політичного партнера в «чорному тілі».
Не утримаюся від застереження: якщо ожеледь «золотої акції» не посипати пісочком здорового глузду і політичної відповідальності, то можна з численними переломами загриміти на лікарняне ліжко і опинитися поза грою надовго, якщо не назавжди.
Між іншим, основна проблема перспектив Ющенка лежить в дещо іншій площині: вважаю, він не зможе перемогти на президентських виборах без активної підтримки Тимошенко. Вона без нього зможе, а він без неї – ніяк. Тобто Віктору Андрійовичеві зовсім не достатньо, щоб Юлія Володимирівна великодушно проігнорувала наступні президентські вибори, – йому вкрай необхідно, щоб вона ще й підтримала його залпами з усіх гармат, які є в її розпорядженні. Так було 2004 року, і лише так Ющенко зможе перемогти наступного разу.
Вадим Цехмістро, доктор політичних наук, професор
